У Європі та США новий фінтех-продукт переважно покращує систему, яка вже працює: скорочує онбординг, автоматизує перевірку клієнта, знижує комісію. Користувач вже має рахунок, картку, кредитну історію та мобільний банкінг. Новому сервісу доводиться не відкривати людині доступ до фінансів, а переконувати її змінити звичку.
Водночас банківські системи цих ринків розвивалися десятиліттями. Тому сьогодні вони спираються на велику кількість застарілих технологій, складних правил і законодавства, яке формувалося навколо традиційної банківської моделі. Це робить ринок стабільнішим, але значно ускладнює радикальні інновації. До цього додається вплив великих традиційних гравців, зацікавлених у збереженні чинної структури ринку. Одним із перших помітних проривів стала поява фінтех-компаній на кшталт Revolut і Wise, які запропонували нові моделі платежів і фінансових послуг без необхідності повністю відтворювати традиційний банк.
На ринках Африки, Південної Азії та Латинської Америки мобільний гаманець може стати першим рахунком, телефон — першим банківським відділенням, а цифровий сервіс — першим доступом до платежів, кредиту, заощаджень і формальної економіки.
Саме відсутність застарілих банківських систем створює тут додаткову перевагу. Новим гравцям не потрібно пристосовувати інновації до старої інфраструктури: вони можуть одразу перескочити кілька етапів розвитку та побудувати сучасні фінансові сервіси з нуля.
У цьому головний парадокс фінтеху: найсильніше він може зростати не там, де банківська система найрозвиненіша, а там, де її слабкі місця найбільш відчутні.
Банківський рахунок більше не обов’язково означає банк
Мобільні технології дозволили частині країн пропустити етап розбудови мережі відділень і одразу перейти до цифрової моделі. Такий стрибок називають leapfrogging.
Найсильніше це видно в Субсахарській Африці. За даними GSMA, у світі понад 2,3 млрд зареєстрованих рахунків mobile money, з яких більш як 1,1 млрд припадає на цей регіон.
Mobile money виріс не з банків, а з телеком-операторів, SIM-карток і агентських точок. Класична банківська модель там часто була надто дорогою.
Мобільний гаманець знизив вартість входу до фінансової системи майже до рівня мобільного підключення. Через нього люди отримують зарплати й державну допомогу, оплачують товари, переказують гроші родині, користуються мікрокредитами й страхуванням.
Для користувача дедалі менш важливо, хто надає послугу — банк, гаманець чи платіжна платформа. Важливіше, чи дає сервіс потрібний результат.
Інша ситуація склалася в Африці. Через відсутність значної кількості застарілих систем там змогли швидко з’явитися електронні гроші та сервіси на кшталт M-Pesa. M-Pesa спочатку була пов’язана з Vodafone і в окремих країнах, зокрема в Кенії, змогла охопити близько 80% грошового обороту. Такі ринки фактично перескочили одразу через кілька рівнів розвитку традиційної банківської системи.
Схожий процес відбувається у Бразилії, де з’явилася фінтех-компанія Nubank, оцінена приблизно у $60 млрд.
Наступна конкуренція — не між застосунками
Індія та Бразилія показали іншу модель: держава може створити відкриті цифрові рейки, поверх яких банки, фінтехи й малий бізнес будують власні продукти.
У грудні 2025 року індійська система UPI обробила понад 21,6 млрд транзакцій. Схожий ефект дала бразильська Pix. Їхня сила не лише у швидкості: таксист, кав’ярня, фрилансер і корпорація можуть працювати на одній інфраструктурі.
Сьогодні індійська модель, імовірно, є однією з найрозвиненіших цифрових фіатних систем у світі. UPI працює у зв’язці з Aadhaar — національною системою цифрової ідентифікації. У результаті кожна транзакція може бути оцифрована та супроводжуватися миттєвими комплаєнс-перевірками, а кожна людина — мати наскрізну цифрову ідентичність у фінансовій системі. Коли платіж стає миттєвим і доступним, у малого бізнесу з’являється цифрова історія доходів, сезонності та реального грошового потоку. На цих даних можна будувати скоринг, кредитування і страхування.
Одна з недооцінених функцій фінтеху — він не лише використовує фінансові дані, а й уперше їх створює. Кожен цифровий платіж формує історію, яка згодом може відкрити людині або бізнесу доступ до кредиту.
Тому конкуренція зміщується з інтерфейсів на рівень інфраструктури: хто проводить платіж, бачить транзакцію, контролює взаємодію з клієнтом і має дані для оцінювання ризику. Той, хто бачить рух грошей, отримує найкращу позицію для створення наступного продукту.
Stablecoins — нова фінансова інфраструктура зі зворотною юніт-економікою
Найважливіша особливість stablecoins полягає не лише в тому, що вони є цифровим аналогом долара чи іншої валюти. Їхня фундаментальна відмінність від традиційної фінансової системи — у принципово іншій, зворотно побудованій юніт-економіці.
Stablecoin — це, по суті, токенізований низькоризиковий фінансовий інструмент. Прикладом є USDT. В основі такого stablecoin може лежати короткостроковий борговий інструмент Казначейства США — один із найменш ризикових фінансових активів. На сьогодні він може давати приблизно 4,5% річної дохідності. Емітент фактично токенізує цей інструмент і перетворює його на stablecoin, заробляючи на дохідності резерву.
У класичній фінансовій системі працює вертикальна економічна модель. Банк залучає депозит, видає кредит і заробляє на різниці між ставками, а також отримує комісії з транзакцій, конвертації та інших операцій. Умовно, людина має 100 доларів, здійснює переказ — залишається 99, проводить наступну операцію — залишається 98. На кожному етапі частину вартості забирають банки, платіжні системи, посередники та інші учасники інфраструктури.
У випадку зі stablecoins модель може працювати навпаки. Stablecoin фактично є токенізованим низькоризиковим фінансовим інструментом. Наприклад, емітент отримує від користувачів долари, випускає забезпеченні ними токени, а резерви вкладає у короткострокові облігації Казначейства США та інші низькоризикові дохідні активи. Ці резерви генерують дохід, тому головним завданням емітента стає нарощування обсягу stablecoins в обігу та збільшення резерву, на якому він заробляє.
У stablecoins працює протилежна, реверсивна економіка. Оскільки дохід генерує сам резерв, емітент може вирішувати, де комісію взагалі не потрібно стягувати, а де частиною дохідності варто ділитися з користувачем. Його завдання — розширювати дистрибуцію stablecoin, залучати нових користувачів і таким чином нарощувати резерв.
Саме цим пояснюється надзвичайно висока ефективність бізнес-моделі великих емітентів. За даними valuation-аналізу, у 2025 році Tether отримав приблизно $6,8 млрд доходу, а маржа чистого прибутку основного бізнесу становила близько 90%. На 2026 рік прогнозується приблизно $7,3 млрд чистого прибутку основного бізнесу. Tether працює командою приблизно з кiлька сотен співробітників. За такого масштабу доходів і прибутковості вона може бути однією з найефективніших компаній у світі в розрахунку на одного працівника.
Водночас stablecoins стрімко переходять із категорії криптовалютних інструментів у категорію повноцінних засобів платежу та міжнародних розрахунків. Дедалі більше імпортно-експортних операцій закриваються безпосередньо у stablecoins. Це скорочує час розрахунків, зменшує кількість посередників і дозволяє ефективніше використовувати капітал.
Масштаб цього переходу вже можна виміряти. За внутрішнім аналізом Tether за IV квартал 2025 року, USDt досяг приблизно $187 млрд капіталізації та близько 534 млн користувачів. Щомісячний обсяг on-chain-переказів для реальних сценаріїв використання, без урахування DeFi, оцінювався приблизно у $800 млрд, а середня комісія за переказ опустилася нижче п’яти центів. Уся економіка поступово рухається в цьому напрямі
Для фрилансера, підприємця, експортера або компанії з країни з нестабільною валютою stablecoins дають можливість швидко отримати оплату, зберегти кошти в доларовому еквіваленті та не чекати кілька днів на банківський переказ. Для бізнесу це означає, що капітал менше часу перебуває «в дорозі» й швидше повертається в оборот.
Та сама логіка leapfrogging сьогодні поширюється на stablecoins. Найбільша активність USDT припадає на часові зони ринків Азії та Африки. Для частини користувачів це не інструмент для спекуляцій, а доступ до цифрового долара, заощаджень і транскордонних платежів без необхідності покладатися на повноцінну банківську інфраструктуру.
Фінансова інфраструктура поступово рухається в цьому напрямі. Паралельно зі зростанням stablecoins ми бачимо появу криптобанків — фінансових платформ, які надають банківські послуги безпосередньо на stablecoin-інфраструктурі. Хорошим прикладом такої моделі є ether.fi.
Ще один важливий сигнал — стратегічні проекти держав і великих фінансових центрів. Одним із флагманських проектів ОАЕ є створення на початку 2026 року Judan Financial Holding, куди планують консолідувати фінтех-активи приблизно на $120–200 млрд. До цієї екосистеми також належить нещодавно запущений криптодирхам DDSC.
По суті, це стратегічний крок у напрямку створення глобального децентралізованого банку, від самого початку побудованого на stablecoins і блокчейні. Така модель може працювати зі зворотно побудованою юніт-економікою: банк заробляє не лише на комісіях, а й на резервах, ліквідності та фінансових інструментах, що лежать в основі stablecoin-екосистеми.
Імовірно, така модель розвиватиметься передусім у країнах Глобального Півдня — в Африці, Латинській Америці та інших ринках із менш розвиненою традиційною банківською інфраструктурою.
Окрема перевага stablecoins пов’язана з комплаєнсом. Оскільки операції відбуваються on-chain, можна відстежувати рух кожної частки токена на кожному етапі. Це дає змогу бачити історію активу, аналізувати ризики, автоматизувати перевірки та значно точніше контролювати транзакції, ніж у фрагментованій традиційній системі.
Наступний етап — програмовані гроші
Говорити про stablecoins лише як про зручний, швидкий і дешевий спосіб переказу коштів недостатньо. Насправді це перехідний етап до програмованих грошей. Історично юніт-економіку підприємства оцінювали за періодичними зрізами. Наприклад, раз на місяць компанія аналізує, скільки їй заплатили клієнти, скільки вона виплатила співробітникам і чи перебуває бізнес у плюсі або в мінусі. Так відбувається тому, що велика кількість транзакцій досі коштує дорого й потребує окремих банківських операцій: створення платежу, його проведення та сплати комісії.
Масове поширення stablecoins може привести до того, що гроші стануть програмованими. Працівник зможе отримувати зарплату щогодини або навіть щохвилини, а компанія — так само часто нараховувати оплату клієнтам, якщо транзакції стануть достатньо дешевими для такого формату.
Найбільша перевага полягає в тому, що CEO та інші керівники зможуть бачити фінансовий стан компанії в режимі реального часу: скільки вона витрачає, скільки отримує і чи залишається прибутковою саме зараз.
Токенізація зменшує фрагментацію ринків
On-chain-інфраструктура також допомагає вирішувати проблему фрагментації ліквідності. Коли stablecoins і токенізовані реальні активи, або RWA, існують в одному цифровому середовищі, активи стають програмованими, сумісними між собою та доступними для автоматизованих фінансових операцій.
Наприклад, у людини може бути квартира, автомобіль, картина або інше майно, але їй терміново потрібні гроші. У традиційній системі використати такий актив як заставу може бути складно й довго. Якщо актив токенізований, його можна закласти on-chain, отримати під нього stablecoins і далі користуватися цими коштами.
На цій основі можна створювати нові фінансові інструменти: позики під заставу, кредитування, деривативи, індекси та інші продукти. Вони можуть працювати цілодобово, без прив’язки до банківського графіка та без необхідності будувати окрему закриту інфраструктуру для кожного нового інструменту.
Саме це є одним із головних напрямів розвитку. Stablecoins самі по собі можна вважати лише раннім, певною мірою доісторичним етапом нової фінансової системи. Тому stablecoins — це вже не просто криптовалюта і не лише дешевший спосіб переказати гроші. Це базовий елемент нової фінансової системи, у якій платежі, резерви, комплаєнс, кредитування, токенізовані активи та нові фінансові продукти об’єднуються в одній глобальній цифровій інфраструктурі.
Prediction markets — не лише ставки
Однією з найактуальніших тем є prediction markets. Їх часто сприймають як різновид гемблінгу або можливість зробити ставку на футбольний матч. Але потенціал таких ринків значно ширший: вони можуть стати фінансовим інструментом для трейдерів, виробників та аграрних компаній.
Хеджування ризиків
Сьогодні бізнес уже використовує ф’ючерси, щоб заздалегідь зафіксувати ціну майбутнього товару. Наприклад, виробник зерна і його покупець домовляються про ціну врожаю наперед. Це дозволяє обом сторонам краще прогнозувати доходи, витрати та прибутковість. Якщо через рік зерно коштуватиме значно дорожче, виробник хліба може втратити маржу. Якщо ціна впаде надто низько, аграрний виробник може не покрити свої витрати. Ф’ючерсний контракт частково захищає обидві сторони від таких коливань.
Водночас значно складніше хеджувати ризики, пов’язані не лише з ціною, а й із конкретними подіями. Наприклад, шторм у якомусь регіоні може поставити під загрозу майбутній урожай. Prediction markets можуть дати компаніям додатковий інструмент для оцінювання та хеджування таких ризиків — погодних подій, врожайності, цін на сировину, корисні копалини та інших факторів, які безпосередньо впливають на бізнес.
Перевірка достовірності новин
Друга важлива сфера застосування prediction markets пов’язана з розвитком штучного інтелекту.
Уже сьогодні дедалі складніше зрозуміти, чи є новина, фотографія або відео справжніми. Протягом останнього року було багато випадків, коли навіть відеозаписи з виступами людей виявлялися створеними за допомогою AI.
У майбутньому великі новинні компанії на кшталт BBC або CNN можуть запускати prediction markets усередині власних платформ. Фактично вони зможуть заявити: якщо ви вважаєте, що наша інформація неправдива, ставте проти нас.
Якщо медіа поширює неправдиву інформацію, користувач, який поставив проти неї, отримує винагороду. Якщо ж інформація виявляється правдивою, це підвищує довіру до медіа, оскільки воно фактично бере на себе фінансову відповідальність за точність власних матеріалів. Це може стати окремим великим напрямом розвитку prediction markets.
Чому prediction markets сприймають як гемблінг
Загальне сприйняття prediction markets полягає в тому, що це різновид гемблінгу. Частково це пов’язано з культурою отримання швидкого дофаміну, яку сформували соціальні мережі, TikTok, Reels та інші платформи.
На відміну від традиційного беттингу, prediction markets дозволяють створювати надзвичайно короткі ринки. Наприклад, користувач може прогнозувати, що відбудеться на футбольному полі через 5 або 20 секунд, чи зросте Bitcoin протягом наступних 20 секунд або скільки автомобілів проїде через перехрестя. Такий формат легко перетворюється на постійний цикл коротких ставок.
Водночас prediction markets можуть використовуватися як повноцінний фінансовий інструмент для трейдерів, виробників і великих компаній. Те, що BlackRock уже розвиває окремий напрям у сфері prediction markets, показує: великий капітал бачить у них значно більше, ніж інструмент для ставок. Я вважаю, що надалі такі ринки використовуватимуть для хеджування ризиків, оцінювання подієвих сценаріїв і перевірки достовірності інформації в медіа.
Що це означає для фінтех-ринку
Наступна хвиля фінтех-зростання, ймовірно, прийде не лише з найбільших фінансових центрів. Вона формуватиметься на ринках, де традиційна банківська інфраструктура виявилася надто дорогою, повільною або недоступною для значної частини населення й бізнесу.
Саме там мобільні гроші, stablecoins, програмовані платежі та токенізовані активи можуть не просто покращити наявну систему, а фактично замінити її окремі елементи. Для користувача це означає швидший доступ до платежів, заощаджень і кредитування. Для бізнесу — нові моделі розрахунків, управління ліквідністю та оцінювання ризиків.
Водночас слабка банківська інфраструктура не робить ринок простим. Такі країни часто мають складне регулювання, валютні ризики, низьку довіру, шахрайство та проблеми з дистрибуцією. Тому перевагу отримають не компанії, які просто перенесуть туди західний продукт, а ті, хто зрозуміє локальні обмеження й побудує сервіс навколо них.
Європа, Велика Британія та США й надалі залишатимуться центрами капіталу, регулювання й фінансової експертизи. Але багато моделей, які визначатимуть майбутнє банкінгу, можуть уперше масштабуватися саме в Африці, Азії, Латинській Америці та на Близькому Сході.
Майбутнє фінтеху формуватиметься не лише там, де вже існує найсильніша фінансова система. Воно формуватиметься там, де технологія вперше дає людям і бізнесу повноцінний доступ до неї.
